У Кропивницькому реконструюють каналізаційні очисні споруди (ФОТО)

20 лютого 2020

13 січня 2020 року ОКВП «Дніпро – Кіровоград» отримало дозвіл на початок будівельних робіт з реконструкції каналізаційних очисних споруд міста Кропивницького.

Спочатку реконструюють первинні відстійники, один з відстійників переобладнають в дефосфотатор (на ньому відбувається початкова стадія очищення стоків від фосфатів), аеротенк. Також збудують нову будівлю для трансформаторної підстанції, повітродувки, мулової насосної станції і реагентного господарства для остаточного прибирання фосфатів.

Як очищуються стоки?

Всі стічні води з міста Кропивницького надходять на приймальні камери очисних споруд. Тут нечистоти з тринадцяти вводів каналізаційних насосних станцій змішуються. Далі – потрапляють в грабельне відділення, де через спеціальні решітки відбувається очищення від крупних фракцій та суспензій. Після цього у пісколовках стоки очищуються більш ретельно, а остання стадія механічної очистки – це первинні відстійники. Потім відбувається біологічна очистка. Для цього існують аеротенки і вторинні відстійники.

Суть біологічної очистки – це використання біологічного мулу та його мікроорганізмів. Вони в аеротенках у поєднанні кисню і стоків перероблюють їх природнім шляхом і на виході вже отримується чиста вода. Мул завезли сюди спеціально, він примножує себе самостійно. Технолог постійно контролює кількість кисню, від якого залежить швидкість розмноження мулу, та інші показники. Часто після скиду стоків (особливо з підприємств, які часто перевищують допустимий рівень забруднення) мул частково гине. Тоді доводиться його регенерувати та відновлювати.

Далі стоки потрапляють у вторинні відстійники де відбувається відокремлення мулу та чистої води, яка йде на скид, а мул повертається на дефосфотатор для повторного використання. Надлишковий мул, якщо він є, відправляється на мулові майданчики.

Середній об’єм стічних вод, на який розрахована робота очисних споруд, 33 тисячі метрів кубічних на добу.

Чим важливі очисні споруди?

Вся каналізація в Україні була побудована в 70-80х роках минулого століття. Вона вже застаріла як технологічно, так і фізично. До того ж, норми до скидів стали більш жорсткими. Скид з каналізаційних очисних споруд Кропивницького ВКГ відбувається в річку Інгул, води якої далі по течії використовуються для господарських потреб, а також для питних. Тому реконструкція очисних споруд була однією з першочергових завдань підприємства під час отримання кредиту Світового банку.

Яка мета реконструкції?

Реконструкція очисних споруд покликана, в першу чергу, для скиду води з гранично допустимими показниками, а також здолати головну екологічну проблему України – забруднення водойм фосфатами. Цьому сприяють і використання пральних порошків, і зменшення об’ємів споживання води, і недбайливе ставлення до рівня забруднення стоків на деяких підприємствах. У багатьох країнах Європи пральні порошки з фосфатами давно заборонені на державному рівні. На нових очисних спорудах процес дефосфотації повинен привести рівень фосфатів до гранично допустимої концентрації, тобто, до норми. Але й кожен споживач повинен свідомо підійти до водоспоживання та відмовитися від використання агресивних миючих засобів, пральних порошків з фосфатами та інших забруднювачів.

Коли нові очисні споруди запустять в роботу?

На цей об’єкт проектом передбачено фінансування у 7,8 мільйона доларів. Завершити першу чергу будівництва та її запуск планують у жовтні-листопаді цього року, а другу чергу – в 2021. В рамках реалізації проектів, які фінансував Світовий банк, за ходом будівництва спостерігає постійний незалежний консультант Майкл Молнар. Він надає фахівцям поради з огляду на європейський досвід, слідкує за освоєнням коштів, доцільністю їхнього використання та якістю робіт.

Подібну реконструкцію своїх очисних споруд за кошти Міжнародного банку реконструкції та розвитку провели в Івано-Франківську та Кременчуці, але за фактом повної реновації потребують очисні споруди на всіх водоканалах країни. Чим більш очищені стоки потраплятимуть в річки, тим вищою буде їхня здатність до самоочищення. Відповідно, це – значні кроки до підвищення якості води в річках та збереження водної екосистеми України.